«Я йому не довіряю, тому нам немає про що говорити» — зрозуміла реакція на невиконану обіцянку. Однак перед медіацією варто відокремити оцінку людини від умов конкретної розмови. Можливо, перш ніж розглядати будь-яку поступку, вам потрібні документи, чіткий графік і час на роздуми. На основі розділу Єжи Пліса пояснюємо, як забезпечити мінімальну передбачуваність, потрібну для обговорення спору. Це не зобов’язує відновлювати симпатію, забувати попередню шкоду чи приймати чергову обіцянку без перевірки.
Що варто знати спочатку
- Визначте, що зараз неможливо перевірити та якої інформації вам бракує.
- Узгодьте конкретні дії, строки й спосіб підтвердження їх виконання.
- Оцінюйте пропозицію за її умовами, а не лише за запевненням у добрих намірах.
Чому недовіра ускладнює пошук рішення?
Пліс описує, як недовіра обмежує обмін інформацією та готовність розглядати нові ідеї. Навіть потенційно вигідну пропозицію можуть відкинути як підозрілу. Тоді сторони зосереджуються на вгадуванні прихованого наміру й менше уваги приділяють тому, чи можна розв’язати конкретну проблему.
Автор також звертає увагу на ризик надмірної довіри. Отже, практичний висновок не полягає в тому, щоб вірити всьому. Окремо підготуйте факти, підтверджені документами, інформацію, що потребує уточнення, і власні припущення. Це допомагає ставити точні запитання без необхідності спочатку вирішувати, чи людина загалом заслуговує на довіру.
Джерела розділу: [1, с. 153–154]
Мінімум довіри може стосуватися правил зустрічі
Коли спір про гроші чи попередню поведінку залишається невирішеним, почати можна зі спільних правил розмови. У книзі описано побудову довіри також навколо процедури. На практиці варто визначити тему зустрічі, порядок обговорення питань, можливість перерви й документи, які обидві сторони отримають заздалегідь.
Стаття 183¹ § 1 Цивільного процесуального кодексу Польщі передбачає добровільність медіації. Тому до розмови визначте умови, за яких зможете свідомо розглянути свою участь. Для зустрічі у Кракові або онлайн можна запитати про організацію окремих розмов і спосіб повідомлення про сумніви. Організаційні домовленості не визначають зміст майбутньої угоди.
Джерела розділу: [1, с. 155–156] [2]
Перетворіть загальну обіцянку на домовленість, яку можна перевірити
У розділі наголошено на конкретних зобов’язаннях, строках, об’єктивних критеріях і достовірній інформації. Застосуйте це, запитавши: що саме має відбутися, хто це зробить, до якого часу та як обидві сторони встановлять факт виконання? Формулювання «надамо додаткові документи» залишає більше невизначеності, ніж перелік конкретних документів та погоджена дата їх передачі.
Якщо проблема стосується технічної оцінки, можна розглянути незалежний висновок. Спочатку обговоріть питання до спеціаліста, його вибір і витрати. Документ не варто використовувати як несподіванку для іншої сторони. Це практичний розвиток рекомендацій автора, а не готовий зразок угоди чи гарантія, що будь-який висновок розв’яже спір.
Джерела розділу: [1, с. 155]
Невеликий виконаний крок говорить більше, ніж широка декларація
Пліс пов’язує відновлення довіри з дотриманням зобов’язань. Підготовку можна почати з обмеженої організаційної дії, наприклад обміну заздалегідь визначеними розрахунками. Після її виконання сторони оцінюють, чи мають достатньо інформації для розмови про оплату, зміну співпраці або припинення договору.
Узгодьте також, як пояснювати затримку. Замість автоматично приписувати злий намір, запитайте, чого бракує та який новий строк є реальним. Неодноразове невиконання домовленостей також є важливою інформацією. Не потрібно визнавати кожне пояснення переконливим або замінювати конкретні дії черговими обіцянками.
Джерела розділу: [1, с. 155–156]
Ніхто не може заявити про довіру замість іншої людини
У книзі розрізняють непорозуміння та попереднє навмисне зловживання довірою. Це важливо для очікувань: одна спокійна розмова не усуває автоматично наслідків тривалого конфлікту. Можна сказати, що ви розумієте пояснення, але все ще потребуєте підтвердження певних обставин або часу для оцінки пропозиції.
Перед першим зверненням підготуйте три короткі відповіді: що підірвало довіру, що можна перевірити сьогодні та які питання ви готові розглядати. Це допоможе описати справу без багатосторінкових звинувачень. Якщо поки не можете визначити такі умови, саме цю складність можна обговорити на етапі підготовки до медіації.
Джерела розділу: [1, с. 155–156]
Навчальний сценарій — вигаданий приклад, а не опис справи, яку проводив Фонд.
Розрахунок комунальних витрат після оренди приміщення
У вигаданому прикладі орендар приміщення у Кракові заперечує остаточний розрахунок електроенергії. Власник вважає, що орендар використовує спір для відкладання оплати. Обидва повторюють, що інша людина «вже багато разів змінювала думку». На початку розмови вони не вирішують, хто має вибачитися. Визначають, яких рахунків бракує, розрахунковий період і показники лічильників.
Перший узгоджений крок передбачає надання конкретних документів до визначеної дати та складання таблиці розбіжностей. Лише потім сторони планують розмову про окремі суми. У цьому прикладі впорядкування інформації створює основу для наступного рішення; воно не доводить чесності жодної сторони й не визначає, чи буде укладено угоду. Зміст можливих домовленостей потребує окремої оцінки.
Запитання за темою
Чи має сенс медіація, якщо я зовсім не довіряю іншій стороні?
Спочатку можна перевірити, чи існують прийнятні правила розмови та спосіб перевірки важливої інформації. Недовіра не зникає від самої зустрічі. Важливо, чи бачите ви можливість свідомо оцінювати пропозиції, не покладаючись лише на обіцянки.
Джерела розділу: [1, с. 153–156]
Що підготувати замість чергового переліку звинувачень?
Короткий опис конкретної події, документ або інформацію для її пояснення та пропозицію наступного кроку, який можна перевірити. Відокремте те, що знаєте, від припущень. Це не вимагає відмовлятися від власної позиції.
Джерела розділу: [1, с. 155–156]
Джерела та література
- Jerzy Plis, „Bariery w negocjacjach i mediacji. Sposoby przeciwdziałania”, rozdz. VII, w: Aneta M. Arkuszewska, Jerzy Plis (red. nauk.), Zarys metodyki pracy mediatora w sprawach cywilnych, Wolters Kluwer, Warszawa 2014, s. 137–159, ISBN 978-83-264-3282-8.
Використані сторінки видання: 153–156.
- Ustawa z dnia 17 listopada 1964 r. – Kodeks postępowania cywilnego, tekst jednolity Dz.U. z 2026 r. poz. 468, ze zmianami; w szczególności art. 183¹–183¹⁵, art. 259¹, art. 436 i art. 445².
Авторське опрацювання теми на основі розділу Єжи Пліса у виданні 2014 року, с. 153–156. Посилання вказують друковані сторінки; приклади й практичні поради читачеві є власним розвитком теми. Актуальність наведених положень польського права перевірено окремо станом на 23 жовтня 2026 року.
Освітні матеріали підготовлено за станом джерел, перевіреним 23 жовтня 2026 р. Вони не замінюють індивідуальної правової оцінки конкретної справи. Сценарії є вигаданими й не відображають історій клієнтів або результатів роботи Фонду. Закони, судові рішення та наукові публікації наведено біля відповідних питань; DOI зазначено лише для публікацій, яким присвоєно такий ідентифікатор.